Твiр "Мрії и фантазії Льоньки" з оповідання Віктора Близнеця "Звук павутинки"

Головний герой оповідання хлопчик Льонька, який живе зі своєю матір'ю в селі. У цьому селі немає інших дітей, тільки дід Глипа та стара бабка Сіроха. Але не дивлячись на те, що у хлопчика немає справжнього друга, він не самотній.
У Льоньки багата фантазія, він постійно щось вигадує, фантазує. І завдяки цьому він ніколи не нудьгує і з ним постійно поруч його дивовижні друзі, такі як Бумсік (срібний чоловічок).
Бумс з'явився з падаючої краплі, тоненький як тростинка з легкими прозорими крильцями, світиться - синім вогнем. Бумс дуже відважний - не боїться навіть Сопуху, яка ходить по хаті вся бура, кудлата і сопе. Нею лякають всіх дітей. А Льоньки з чоловічком нічого не страшно.
А дивовижна дівчинка Ніна? Тонка, прозора, бринить, як звук Павутинки на вітрі. Вона припливає до нього на кораблику і бере участь у його іграх. Вони разом слухають павукове радіо, гуляють по степу, лазять в печеру, спостерігають за павуком. Їм весело.
Тільки справжній фантазер може побачити сонячне кіно, (кругла дірочка в віконницях - випав сучок) де головні герої - танцюючі пушинки в променях сонця, що падають в круглу дірочку, але не прості пушинки - Вишневі.

А з листочків що пливуть по воді у нього виходила ціла флотилія, капітаном якої був він сам.
Коли після дощу хата протекла і краплі стукали об тазик, то для Льоньки звучала музика.
Хлопчик не придумує, він бачить всі ці чудеса навколо себе і живе з ними. Льонька вміє помітити, побачити і почути самі дрібні деталі, навіть звук павутинки. Він володіє чудовою уявою.
У цьом оповіданні йдет про Льоньку. Великого мрійника та фантазера, дуже талановитого з добрим серцем і допитливим розумом.
У нього багато мрій та фантазій. Его Фантазії зачарувалі мене. Вiн вигадує то одне, то друге. Було цікаво спостерігати за его діямі. Мені здавалося, що все це дійсно відбувається. Iноді було не зрозуміло - це багата фантазія чи реальність, навіть сам Льонька не завжди це розуміє.
Льонька вміє дружити як iз фантастичними істотами, так и з живими тваринами та людьми.
І все-таки він дуже самотній - «Треба, щоб хтось та був. Щоб лежав поруч, грівся на сонці, слухав тебе... Я хочу одного. Хочу, щоб хтось до мене прийшов».
Коли я прочитала ці рядки мені стало сумно ... Я дуже хочу, щоб всі діти мали вірних друзів і були щасливі. І не лише діти, а й дорослі також.